7 клас
Урок №23
Дата: 25.11.2014р.
Тема: НАСЕЛЕННЯ, ПОЛІТИЧНА КАРТА АФРИКИ
ЗМІСТ УРОКУ
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Прийом « Випереджаюче навчання ». Повідомлення учнів
1. Історія заселення материка
Численні знахідки археологів свідчать про те, що Африка була заселена дуже давно. На Африканському континенті були знайдені найдавніші, виготовлені 2,6 млн років тому кам'яні знаряддя праці. Цей факт дає вченим підстави робити припущення про те, що Африка є найдавнішою батьківщиною людства. Основними заняттями жителів Африки здавна були полювання та збиральництво. У V тис. на материк з Азії прийшли семіти — творці культури Давнього Єгипту, які принесли із собою бронзові знаряддя праці, плужний обробіток землі та зернові культури — пшеницю, ячмінь тощо. Від VII ст. н. е. почалося переселення на материк арабів із мусульманською культурою, архітектурою, звичаями, писемністю. На острів Мадагаскар, заселений дуже давно, із V—VI ст. до н. е., прибували переселенці з Південно-Східної Азії. У період колонізації до Африки переселилося багато європейців.
2. Раси і народи
В Африці сформувалися народи трьох основних рас. Представники південної гілки європеоїдної раси — араби та бербери — проживають в основному на півночі Африки. Для них характерні смаглява шкіра, темні волосся й очі, вузький ніс та овальне обличчя.
Південніше від Сахари проживають представники негроїдної раси. Для негрів характерний темний колір шкіри, чорне кучеряве волосся, широкий ніс. Населення «чорної» Африки відрізняється надзвичайним різноманіттям. Найбільш високорослі народи Африки — нілоти, тутсі, хіна, проживають у саванах північної частини материка. їхній середній зріст становить 180—200 см.
Центральні райони займають народи банту, а в екваторіальних лісах невеликими групами проживають найменші на планеті люди — пігмеї, найвищі з яких ледь сягають 150 см. Деякі вчені припускають, що корінне населення Африки — це саме низькорослі пігмеї. Їхня назва походить від грецької одиниці вимірювання пігма, що означає «від ліктя до кулака». Пігмеїв нараховується близько 80 тис. осіб. Це — лісові кочовики. Вони живуть у хатинах із листя, трави та гілок, займаються полюванням, збирають гриби, горіхи, гусениць, мед диких бджіл.
У напівпустелях і пустелях Південної Африки живуть бушмени та ґоттентоти. Для них характерні жовтувато-коричневий колір шкіри, широке плоске лице, що надає їм подібності з монголоїдами. Північно-східна частина Африки — батьківщина ефіопів, яких відносять до проміжної раси. У них темна, як у негроїдів, але з червонуватим відтінком шкіра, а риси обличчя подібні до європеоїдів. Населення острова Мадагаскар — малагасійці — належить до монголоїдної раси. Вона сформувалася в результаті змішання азіатських народів з африканськими.
Прийшле населення європейського походження становить незначну частину населення материка. Уздовж узбережжя Середземного моря проживають нащадки французів, на Канарських островах — іспанців, а на крайньому півдні материка — африканери або бури, — нащадки переселенців із Нідерландів, англійці.
Усього в Африці проживають кілька тисяч народів. Їхні традиції, звичаї, спосіб життя своєрідні й цікаві. Винятково різноманітні й їхні мови, релігійні вірування. Найбільш поширеною мовою жителів Північної Африки є арабська, південніше, в екваторіальній Африці, поширені мови банту та суахілі. На основі змішання французької, англійської та іспанської або португальської мов з африканськими виникли різноманітні креольські мови. На півдні Африки розвинувся африкаанс — результат з'єднання місцевих наріч із нідерландською мовою. У більшості африканських країн однією з офіційних мов часто є європейська — та, якою розмовляли колонізатори.
Усього в Африці проживають кілька тисяч народів.
3. Кількість населення та його розміщення
Африка посідає друге місце у світі серед інших материків за кількістю населення — більш ніж 890 мільйонів осіб (близько 14 % населення світу), і перше за його природним приростом — 3 % на рік. При цьому середня тривалість життя в Африці дуже низька — не більше 40 років.
Природний приріст населення — перевищення народжуваності над смертністю. Населення по території материка розміщено нерівномірно. Найбільша густота населення (1000 осіб на 1 км2) спостерігається в долині Нілу. Густо заселені узбережжя Ґвінейської затоки і Середземного моря. На півдні Африки, у пустелях, густих лісах і високогір’ях густота населення дуже низька — менш ніж 1 особа на 1 км2.
У залежності від видів господарської діяльності розрізняють міське та сільське населення. Більша частина населення Африки —близько 70% — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством. За останні десятиліття помітно зросла частка міського населення, що пояснюється прискоренням промислового розвитку африканських країн, розвитком сфери послуг, освіти, медицини, туризму
Завдання.
За картами атласу визначте:
а) представники яких рас складають населення Африки;
б) у яких районах материка живуть народи, що належать до різних рас?
4. Формування політичної карти Африки.
Питання.
1. Пригадайте, що являє собою політична карта.
2. Які держави існували в Африці в давні часи?
3. Коли і як почалася колонізація Африки європейськими державами?
4. Які європейські держави мали на Африканському континенті найбільшу кількість колоній?
Політична карта — це тематична карта, яка показує розташування країн та їхніх столиць.
Початок формування політичної карти Африки пов'язаний з утворенням перших давніх держав. У IV—III тис. до н. е. в долині Нілу виникла землеробська цивілізація Давнього Єгипту. Пізніше, на північному сході Африки, з'явилися інші держави: Аксуанське та Мероїтське царства, Ефіопія, а на півночі Африки — Карфаген, який загрожував своєю могутністю навіть Давньому Риму. В XI—XV ст. н. е. виникли великі держави на узбережжі Ґвінейської затоки й у центральній частині материка: Мономотапа, Конго, Буганда, Бенін тощо. Більшість таких держав не мали чітких кордонів,.
Із XV ст. починається колонізація материка європейцями. Лише під час колонізації відбувся поділ материка на територіальні утворення.
Колонія — країна або територія, яка перебуває під владою іноземної держави (метрополії).
Держави Африки або різні області материка в минулому мали назви, які відбивають події або явища їхньої історії. Наприклад: Ґана в XV ст. називалася Золотий Берег; ділянку на узбережжі Атлантичного океану в сучасній Ліберії, звідки вивозили гвінейський перець, називали Перцевий Берег. Берег Слонової Кості — таку назву до 1986 р. мала Республіка Кот-д'Івуар; Невільничий Берег — так звалося узбережжя Ґвінейської затоки, де негрів продавали в рабство.
Кордони колоніальних володінь установлювалися за картою, залежно від економічних інтересів і домовленостей країн-метрополій, без урахування історичної, мовної та культурної спадщини африканських народів. На початок XX ст. політична карта Африки майоріла кольорами колоніальних держав: Англії, Франції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Італії. Панування європейців в Африці закінчилося в середині XX ст., коли колонії одна за одною почали здобувати незалежність. Колоніальні режими в африканських країнах були знищені в результаті національно-визвольної боротьби корінних народів. Зараз на континенті 56 держав. Країни Африки відрізняються розмірами територій, природними умовами, ресурсами, кількістю і складом населення. Найбільша за площею країна — Судан (92,5 млн км2, у 4,14 разу більша від України). Найменша — острів Святої Єлени (0,4 тис. км2). Африка посідає перше місце серед материків за кількістю країн, які не мають морських кордонів.
Здобувши волю, африканські держави зіткнулися з безліччю проблем, породжених колоніальним минулим,— безграмотністю, бідністю, слаборозвиненим господарством, міжнаціональними та релігійними конфліктами. У світі немає іншого континенту, який такою ж мірою постраждав би від колоніального гноблення та работоргівлі, як Африка.
5. Особливості господарства країн.
Господарство більшості африканських держав ґрунтується на видобувній промисловості та сільському господарстві.
Промисловість — сфера господарської діяльності, де виробляються знаряддя праці, матеріали, товари для населення, здійснюється видобування корисних копалин.
Сільське господарство — сфера діяльності людини, яка вирощує культурні рослини та розводить свійських тварин.
Промисловість поділяється на видобувні галузі (видобування корисних копалин) та переробні (переробка добутої сировини та виготовлення готової продукції).
Розвиток видобувної промисловості обумовлений наявністю найбагатших родовищ корисних копалин — золота, алмазів, міді, урану, нафти, газу тощо. Переробна промисловість розвинута дуже слабко. Лише в деяких країнах є підприємства з переробки мінеральної сировини, збирання машин, виробництва мінеральних добрив. У більшості країн провідну роль відіграють легка та харчова промисловість. Однак не всі країни можуть задовольнити свої потреби в одязі, взутті, продуктах харчування.
Сільське господарство — основа економіки майже всіх африканських держав. Тут вирощують цукрову тростину, каву, какао, ваніль та інші прянощі, фініки, бавовник, арахіс, тропічні фрукти. Цю продукцію африканські країни вивозять до розвинених держав Європи та США.
Зі світового сільськогосподарського виробництва на частку Африки припадає вирощування 55% зерен какао, 27% сорго, 20% кави, виробництво 14% пальмової олії, 12% маслинової олії та 12% чаю.
Важливу роль у харчуванні африканських жителів відіграють місцеві культури: сорго, батат — африканська картопля, маніок, ямс. У багатьох країнах зберігається общинне землеробство, яке ведеться відсталими способами — підсічно-вогневим, мотичним. Сучасні ґрунтообробні знаряддя та застосування механізації набули поширення лише в деяких країнах на півночі та півдні Африки.
Тваринництво, як і землеробство, мають в Африці низький рівень розвитку. Розводять велику рогату худобу (корів, зебу, буйволів), овець, кіз, у пустельних районах — верблюдів. У багатьох районах розведенню свійської худоби перешкоджає муха цеце — переносник збудника сонної хвороби.
У багатьох державах Північної та Східної Африки важливим джерелом прибутку є туризм.
У наш час на материку є лише одна розвинена держава — Республіка Південна Африка. Інші ж країни материка є такими, що розвиваються, докладаючи великих зусиль для того, щоб досягти економічного благополуччя. Держави Північної Африки — Марокко, Туніс, Алжир і Єгипет — мають більш розвинене господарство завдяки налагодженій із давніх часів торгівлі з Європою, освоєнню значних запасів нафти, газу, фосфоритів. Крім прибутків від продажу фруктів і корисних копалин, ці країни отримують прибуток від туризму. Країнам, які не мають виходу до моря, набагато складніше здійснювати товарообмін. Малорозвинена транспортна мережа приводить до ізольованості таких держав, уповільнюючи розвиток економіки.
Із найбідніших країн світу більша частина розташована в Африці. Це результат колоніального минулого, яке негативно позначилося на долі африканських народів. Найневідкладнішими проблемами сучасної Африки є забезпечення африканців продуктами харчування, боротьба з небезпечними хворобами, подолання неграмотності населення.
Важливу різнобічну допомогу країнам Африки в їхньому розвитку надають багато країн світу, у тому числі й Україна. У країнах Африки в різних галузях господарства працюють наші фахівці — лікарі, будівельники, інженери, військові. Українські туристичні компанії співпрацюють із туристичними фірмами країн Північної Африки — Єгипту, Тунісу, Марокко тощо. У вищих і спеціальних навчальних закладах України здобуває освіту молодь з африканських країн.
Африканський континент має величезні матеріальні та людські ресурси, і від того, як цими ресурсами розпорядяться народи Африки, залежить їхнє майбутнє.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 21 підручника.
2. Сформулюйте та запишіть у зошит проблеми, які виникають у країнах Африки у зв'язку з високими темпами приросту населення.
3.Складіть рекомендації туристам, які побажають здійснити подорож в Африку. Або запропонувати рекламу, поетичні рядки чи пісню про цей дивовижний материк.
4.За бажанням: скласти кросворд з центральним словом:
- « Країни Африки» або «Народи Африки».
Цікаві факти про населення Африки
- У державі Того чоловік, що зробив комплімент жінці, зобов’язаний на ній одружитися.
- Серед усіх людей, які проживають на Землі, тільки пігмеї і аборигени Андаманових островів не знають про існування вогню.
- У деяких частинах держави Малайя жінки містять гареми чоловіків.
- Західноафриканське плем’я Матабі грає у футбол, єдиною відмінністю якого від звичного нам є м’яч – він представляє собою … людський череп.
- Сомалі – це єдина країна в Африці, народ якої говорить мовою, який має назву також як і сама держава – Сомалі.
- Найбільший відсоток домогосподарок у Ботсвані.
- Більше половини світового видобутку золота зосереджено в ПАР.
- У деяких районах Африки найпопулярніше пиво – бананове. Підходить будь-який сорт бананів, а в Африці росте близько 50 сортів. В Уганді і Бурунді більше 50% врожаю йде на пиво. У середньому містить 28% алкоголю. На експорт чомусь не робиться.
- На території африканського континенту можуть вільно поміститися Північна Америка і Європа. Площа Африки дорівнює 30 млн. км кв. Вона простягнулася більш ніж на 8000 км із півночі на південь і більш ніж на 6000 км зі сходу на захід.
- В Африці знаходиться 53 країни – це більше, ніж в будь-якій іншій частині світу. Найбільш населена країна Африки – Нігерія з населенням 140 мільйонів осіб, а найменш населені Сейшельські острови: там живе всього 80 000 чоловік.
- Африка є домом для найдовшої річки в світі, Ніл що простяглася на 6671 км. Він тече через кілька африканських країн, включаючи Уганду, Ефіопію, Судан і Єгипет.
- ПАР налічується 11 офіційних мов. Ця країна має 11 офіційних назв. Цікаво знати, що більшість населення знає три і більше мов. Англійська є однією з найпоширеніших і використовується більш аніж половиною населення країни.
- У одному тільки Сьєрра-Леоне, 2 000 з 100 000 жінок помирають під час пологів через низький рівень медицини.
- У Судані знаходиться більше пірамід, ніж в будь-якій іншій країні на Землі − навіть більше, ніж у Єгипті. Є принаймні 223 піраміди в суданських містах Аль Курру, Нурі, Гебель Баркан і Мерое (Єгипет є домом для близько 110 пірамід). Вони, як правило, від 20 до 30 метрів у висоту.
Урок географії
Клас: 7
Тема: Природні зони Південної Америки. Висотна поясність в Андах. Зміна природи людиною.
План вивчення природної зони. (Запис на дошці).
1.Географічне положення.
2.Кліматичні умови: кліматичний пояс, середні температури липня, січня, кількість опадів.
3.Грунти. Рослинний і тваринний світ.
4.Господарська діяльність людини.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Колективна робота з картами атласу.
Визначте, які природні зони є на материку Південна Америка?
В яких географічних поясах вони розміщені?
Які природні зони займають найбільшу площу? Які найменшу
Якому закону підпорядковано розташування природних зон Південної Америки?
Учитель (Слайд 2). Переважання жаркого, постійно або змінно вологого клімату на значних територіях Південної Америки стало причиною поширення лісів і порівняно малих площ, зайнятих пустелями і напівпустелями.
Як і Австралія, Південна Америка відрізняється тривалим відокремленим розвитком, що вплинуло на формування її своєрідного органічного світу. Флора і фауна материка дуже багаті на ендемічних представників рослинного і тваринного світу. Це батьківщина каучуконоса гевеї, шоколадного дерева, хінного й червоного дерев, вікторії регії, а також багатьох культурних рослин – картоплі, томатів, квасолі.
Сьогодні ми вирушимо в мандрівку «країною чудес» та дослідимо природні ландшафти Південної Америки та визначимо своєрідні ознаки органічного світу материка.
Зараз ми заслухаємо повідомлення мандрівників, які побували в зоні вологих екваторіальних лісів Пд. Америки і хочуть поділитися з нами своїми враженнями.
Випереджальне завдання учнів про природні зони Південної Америки.
Сходинка 1. Вологі екваторіальні ліси « Сельва» (Слайд 3)
Презентація роботи.
Коротка доповідь учнів.
Демонстрування презентації та ілюстративного матеріалу з наведеної природної зони.
Прийом «Роблю висновок».
Екваторіальні ліси в Південній Америці називають «Сельва»
(в перекладі з португальської означає «ліс»).
- розташовані по обидва боки від екватора;
- велика кількість тепла і вологи протягом року сприяють розвитку багатої рослинності;
- червоно – жовті фералітні грунти;
- дерева утворюють 12 ярусів, налічують понад 40 тисяч видів рослин.
Це найбільші вічнозелені ліси на Землі. Основне заняття населення сельви – використання лісових багатств, вирубування лісів.
Прийом «Чомучка »
Як пристосовані рослини до життя в густому вологому лісі?
Чому вологі екваторіальні ліси вічно зелені?
Чому більшість тварин живе на деревах? Які це тварини?
Учитель. Про цікавий і унікальний світ зони саван і рідколісся розкажуть нам учні, які щойно повернулися з Південної. Америки.
Сходинка 2. Савани і рідколісся «Кампос» і « Льянос» (Слайд 11).
Презентація роботи.
Коротка доповідь учнів.
Демонстрування відеофрагменту « Природа саван Південної Америки»,
Прийом «Роблю висновок».
Розташовані на Орінокській низовині, більшій частині Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв, у субекваторіальному та тропічному поясах на червоних та червоно- коричневих грунтах.
Савани Північної півкулі - льянос (від ісп. «льяно» - рівний) більш вологі. Серед високих трав тут ростуть пальми і акації.
Савани Південної півкулі - кампос (від ісп. «кампо» - поле) посушливі, мають меншу кількість деревних порід. Тут зустрічаються зарості чагарників, кактуси, мімози, «пляшкові» дерева. Савани значно освоєні людиною. Тут вирощують цукрову тростину, рис, олійну пальму, кавові дерева, виноград, банани.
«Серія запитань. Чому?»
У чому полягають відмінності між саванами Північної і Південної півкуль? Чим обумовлені ці відмінності?
«Цікава скринька». У народів Америки ця рослина користувалась особливою повагою, їй присвячували вірші, пісні, легенди. Бога дощу зображали з цією рослиною. Із неї роблять борошно, олію, крохмаль, консерви. Індіанці готують мамалигу і називають цю рослину маїс.
Що це за рослина?( Кукурудза.)
Учитель. Про тваринний і рослинний світ степів Південної Америки нам розкажуть учні, які подорожували по території Пампи.
Сходинка 3. Субтропічний степ (Пампа) (Слайд 19).
Презентація роботи.
Коротка доповідь учнів.
Демонстрація відеофрагменту «Природа субтропічного степу».
Прийом «Роблю висновок».
Зона степів - пампа (у перекладі з мови індіанців означає «простір, позбавлений деревної рослинності») розміщена здебільшого у субтропічному поясі, вологий субтропічний клімат, родючі червонясто – чорні ґрунти, переважає трав’яниста рослинність. Практично всі землі пампи розорані або обернені на пасовища, диких тварин майже не залишилося. Тут вирощують пшеницю, льон, кукурудзу, займаються скотарством.
«Серія запитань. Чому?»
Чому у пампі мало збереглося природної рослинності?
Чому ґрунти пампи більш родючі, ніж у саванах?
Учитель. Із далекої Патагонії приїхали учні, щоб поділитися своїми враженнями про пустелі і напівпустелі Південної. Америки.
Сходинка 4. Пустелі та напівпустелі.
Презентація роботи.
Коротка доповідь учнів.
Демонстрація відеофрагменту «Природа пустель Північної Америки».
Прийом «Роблю висновок»
Зона напівпустель помірного поясу знаходиться на півдні материка, на плато Патагонія. Клімат посушливий, ґрунти неродючі сірі та бурі пустельні. Рослинність представлена кактусами, колючими чагарниками. Тваринний світ бідний. Патагонські пустелі і напівпустелі нині є найбільшими районами вівчарства у Південній Америці.
На узбережжі Тихого океану знаходиться найсухіша пустеля світу – Атакама, що отримує лише 10 мм опадів на рік. Деякі місця не бачили дощу понад 400 років. Це зумовлено впливом Перуанської холодної течії. Рослинність «навчилась» живитися вологою туманів. Рослинний світ бідний і сильно розріджений. До життя в Атакамі пристосувалися 160 видів кактусів, 90 з яких є ендемічними.
«Серія запитань. Чому?».
Назвіть пустелю, яка «загорає» на узбережжі Тихого океану.
Причини її утворення?
Як пристосовані рослини до життя у пустелі?
«Цікава скринька». Європейці, котрі вперше висадилися на березі Південної Америки, були вражені видовищем: індіанці, зробивши надріз на дереві, підставляли ногу під сік, що стікав по корі дерева. Застиглий сік набував форму ступні. Індіанці почали носити це взуття раніше за європейців.
Що це за рослина? (Гевея, каучук).
Учитель. Залишилася остання і найскладніша сходинка – висотна поясність в Андах. Про рослинний і тваринний світ висотних поясів Анд нам розкажуть юні географи.
Сходинка 5. Висотна поясність Анд (Слайд 25).
Презентація роботи.
Коротка доповідь учнів.
Демонстрація відеофрагменту «Аналіз схеми висотної поясності в Андах».
Прийом «Роблю висновок»
Гірська система Анд простяглася вздовж узбережжя Тихого океану через усі кліматичні пояси Південної Америки. Ділянки Анд розташовані в різних широтах, відрізняються кількістю та складом висотних поясів. Найбільш повно висотна поясність представлена в області екватора, де до висоти 2800 м ростуть гірські вічнозелені ліси, які з висоти 3600 м поступаються гірським альпійським і субальпійським лукам. Вище 4500 м панують сніги і льодовики. Тваринний світ представлений багатьма ендемічними видами.
«Серія запитань. Чому?»
Від чого залежить склад і кількість висотних поясів в Андах?
Назвіть ендеміків Анд?
Яку тварину називають південноамериканським верблюдом?
«Цікава скринька». Цю рослину знають усі і називають «другим хлібом». Завіз її в Європу Х. Колумб. В Іспанії її називають – «папа»,в Італії – «трюфель», а у Франції – «земляне яблуко».
Квітками цієї рослини англійська королева прикрашала корону. У Росії ж людей спочатку силоміць змушували розводити її. Сьогодні ця рослина росте на кожному городі.
Що це за рослина? (Картопля).
Учитель. Нині найбільшими екологічними проблемами на материку є катастрофічне зменшення площі лісів і збіднення їх видового складу; знищення рослинності саван і пампи внаслідок розорювання та надмірного випасу худоби. Площа природоохоронних територій у Південній Америці невеликі. Уряди багатьох країн регіону розробляють природоохоронні заходи, аби припинити знищення екваторіальних лісів, які продукують кисень для всієї планети.
V. Закріплення вивченого матеріалу (Слайд 33).
Прийом «Логічний ланцюжок»
1. Виправ помилки неуважного мандрівника.
Вилучи зайве:
орхідеї, ліани, пампа, колібрі, червоно-жовті ґрунти;
гуанако, червоні ґрунти, пампасова трава, льянос;
кактуси, чагарники, ковила, арахіс, кампос.
Прийом «Вирішуємо проблему»
2. У яких природних зонах він подорожував:
________, 2-________, 3-________.
3. У якій місцевості тобі знадобляться такі предмети:
а) сітка від комарів, гумове взуття, човен;
б) міцне взуття, затемнені окуляри, теплий одяг, запас їжі, води;
Прийом «Доповни речення»
1. Еквоторіальний ліс- сельва.
2. Трав’янисті степи – пампа.
3. Тварина « санітар» – броненосець.
4. Гроза мурахів – мурахоїд.
5. Земляний горіх – арахіс.
6.Дерево «лікар» – хінне.
7. Дерево « шоколад» – какао.
8. Дерево «зламай сокиру» - кебрачо.
9. Дерево « кав’ярня» – кавове.
10. Дика кішка – ягуар.
11. Південноамериканський верблюд – лама.
12. Найменший птах на землі – колібрі.
Прийом «Творча лабораторія»
Ви збираєтесь зняти відеофільм про рослинний і тваринний світ Південної Америки. До якої природної зони треба поїхати, якщо хочете побачити:
лінивця, ягуара, анаконду;
мурахоїда, пуму, броненосця;
страуса нанду, пампаського оленя, гуанако;
диких лам, кондора, шиншилу.
Цікава скринька». Вирощують його в провінціях Пара, Парана і Мінас – там для цього існують всі необхідні умови: сприятливий клімат і червоний грунт «терра - тоша». Вдячні бразильці навіть встановили в Сан – Паулу вилитий з бронзи пам’ятник цьому дереву..
Що це за рослина?(Кавове дерево).
Урок географії
Клас:9
Тема: «Паливна промисловість України»
Структура уроку:
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
ІV. Закріплення нового матеріалу. Виконання практичної роботи.
V. Підсумок уроку.
VІ. Домашнє завдання.
Хід уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Сировинна база та галузева структура паливної промисловості.
Паливна промисловість належить до головних галузей господарства, бо саме вона забезпечує енергоносіями виробничу сферу та добуває сировину для електроенергетики. Також вона є складової частиною паливно-енергетичного комплексу. Паливна промисловість вирішує питання розвідки родовищ горючих корисних копалин, їх видобування, збагачення, переробку і транспортування. У 8 класі ви вже ознайомились з поняттям паливні корисні копалини, тож пропоную роботу на картках (5 хв).
Додаток 1. Завдання на картках:
Картка І варіант.
- Назвіть паливні корисні копалини:___________________________
- Вкажіть найбільшу глибину залягання вугільних пластів у Донецькому басейні: 500 м, 1200 м, 2000 м
- В яких регіонах України розвідано родовища бурого вугілля? а) Кіровоградська, Сумська, Запорізька області; б) Волинська, Черкаська обл., Розточчя; в) Житомирська, Кіровоградська обл., Прикарпаття
- Що видобувають у Бовтинському родовищі _____________________
- Що видобувають у Озерянському та Замглайському родовищах? ________________________________
- Розставте паливні корисні копалини за теплотворністю від найвищої. ___________________________________________________________
Картка ІІ варіант.
- Назвіть основні кам’яновугільні басейни України _________________ _____________________________________________________________
- Вкажіть яким способом ведеться видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні: шахтним, кар’єрним
- Вкажіть території багаті на торф: а) Волинська, Рівненська, Чернігівська області; б) Київська, Одеська, Сумська області; в) Львівська, Чернівецька, Закарпатська області
- Що видобувають у Шебелинському, Качанівському, Диканському родовищах? __________________________________________
- Що видобувають у Леляківському, Качанівському, Бориславському родовищах? _________________________________________________
- Розставте паливні корисні копалини за теплотворністю від найнижчої. ____________________________________________________________
- Продовжимо урок складанням галузевої схеми паливної промисловості, використовуючи матеріали підручника та зробимо висновок щодо чинників розміщення підприємств галузі (паралельно провожу демонстрацію слайдів електронної презентації. Додаток 1). Отже, паливна промисловість складається з вугільної, газової, нафтової, торфової, сланцевої галузей та нетрадиційних джерел палива. Орієнтуються такі підприємства на сировину, транспортні шляхи та споживача.
2. Вугільна промисловість - найстаріша та найрозвиненіша галузь паливної промисловості. Вона базується на власних ресурсах Донецького і Львівсько-Волинського кам’яновугільних та Дніпровського буровугільного басейнах. Видобуток здійснюється шахтним способом. Україна має значний потенціал щодо видобутку вугілля, посідає перше місце в Європі і восьме місце у світі за записами цієї сировини, які оцінюються у 120 млрд.т. Щорічно видобувається близько 80 млн. т кам’яного і 1,8 млн. т бурого вугілля. Найбільш якісне вугілля - коксівне та антрацит видобувається на Донбасі і використовується в металургії та енергетиці. Але оскільки басейн розробляється з 18 століття то він практично виснажений та має ряд проблем екологічного і господарського характеру, які здорожують його собівартість. Це і значна глибина видобутку, більше 1 км і загазованість пластів, застаріле обладнання і терикони (пагорби з пустої породи - результат господарської діяльності). Вугілля Львівсько-Волинського басейну завдяки кращим умовам видобутку дешевше, ніж донецьке, але менш якісне внаслідок підвищеної вологості та вмісту сірки. У Дніпровському буровугільному басейні видобуток здійснюється кар’єрним способом, але вугілля має невисоку теплотворність(кількість теплоти, що виділяється при згорянні одиниці палива). Аналізуючи статистичні дані щодо запасів та видобутку неважко підрахувати, що при сучасних темпах видобування вугілля вистачить на 300 років.
2. Нафтова промисловість. Складається з нафтовидобувної та нафтопереробної галузей. Видобування нафти здійснюється У Передкарпатті та на Лівобережжі України. Розвивається галузь з кінця 19 століття. В середньому видобувається 4 млн. т нафти, це близько 8% від потреби. В Україні існує потужна нафтопереробна галузь, яка може освоювати 52 млн. тон нафти. До складу галузі входить 6 нафтопереробних підприємств, які на сучасному етапі світової економічної кризи залишається недовантажені сировиною. Знайдіть їх за картами атласу. Отже, найбільші заводи працюють у Лисичанську, Кременчуці, Херсоні, Одесі, Надвірній, Дрогобичі. Варто зазначити, що з нафти виробляють більше 80 найменувань продукції. Розвинені країни переробляють нафту на 90%, у нас – лише 55%. На сучасному етапі розвитку світового господарства, внаслідок економічної кризи знижується попит на нафту і, як наслідок – падає ціна на світові марки «Брент». Чому, на вашу думку, в Україні дорожчає бензин? (Відповіді учнів)
3. Газова промисловість. Природний газ є найефективнішим видом палива, має найвищу теплотворність 1,5 т у.п. Він не забруднює атмосферу при згорянні. Також являється цінною хімічною сировиною. Газові родовища розробляються з початку ХХ століття. Україну можна було би назвати газовою державою. У нас є власні родовища, кваліфіковані спеціалісти. Разом з тим ми знаходимося на третьому місці у світ за обсягами імпорту блакитного палива, адже видобутого газу бракує навіть для забезпечення власних потреб. На разі українці споживають 75 млрд. кубометрів газу. За прогнозами спеціалістів, балансові запаси газових родовищ, яких налічується понад триста, в Україні становлять 900-1100 мільярдів кубометрів газу. Найбільші запаси сконцентровані на Лівобережжі, у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Дніпропетровській областях. Тут функціонують 111 газових родовищ. На Прикарпатську нафтогазоносну провінцію припадає 3,1 відсотка всього видобутку блакитного палива, більше половини якого сконцентровано у Івано-Франківській області. На місці вироблених родовищ створені газосховища (Шебелинське, Дашавське). Перспективним районом являється Причорноморська нафтогазоносна провінція. Тут видобувають природний газ з шельфової зони, яка вивчена лише на 5 відсотків. Експлуатується 17 свердловин. В цілому і Україні щорічний видобуток не перевищує 20 мільярдів кубометрів.
4. Торфова промисловість. Родовища торфу зосереджені на півночі та на північному заході України. Розвідано більш як 2500 родовищ. Потужність пластів від 0,5 до 6 м. Торф використовують як паливо у вигляді брикетів. Але він також являється цінною хімічною сировиною для виробництва кормових дріжджів, ацетону, парафіну, оцтової кислоти та природними мінеральними добривами. Ресурси торфу поновлюються в обсягах 1,5-1,7 млн. тонн на рік завдяки приросту біомаси болотної рослинності. На сьогодні в Україні є технічне оснащення для видобутку торфу близько 2,1 млн. тонн на рік та виробництва брикетного торфу - 700 тис. тонн на рік.
5. Сланцева промисловість. Горючі сланці. Сланцевий газ. Сланцевий газ – це природний газ на 98 відсотків складається з метану і видобувається із сланцевих порід з глибини 3 км шляхом хімічного розриву пластів. Добувати такий газ стали зовсім недавно у 2002 році. Собівартість видобутку 150-200 долларів США за 1000 кубометрів. Піонерами в видобутку являються США, які до 2009 року вийшли у світові лідери з видобутку природного газу. На теренах України запаси таких газоносних порід віднайшли у Львівській, Тернопільській, Донецькій та Харківській областях. За оцінками спеціалістів, запаси сланцевого газу в Україні оцінюються в 5 трлн. кубометрів, наразі на Олесській газовій площині складають 2,5 трлн. кубометрів, його видобуток може забезпечити Україну на 80-100 років. Але екологи вважають вигоду від сланцевого газу сумнівною через значну шкоду навколишньому середовищу..
6. Нетрадиційне паливо. Біопаливо. Ріпак. Солома. Пріоритетами розвитку біоенергетики є створення котелень для спалювання відходів деревини, соломоспалюючих котелень, електростанцій з використанням біогазу звалищ, дооснащення існуючих теплових електричних станцій для спалювання побутових та промислових органічних відходів. Біогаз – альтернативний вид палива. Він на 60 % складається з метану і на 40 – з вуглекислого газу. Йога частка у світовому енергетичному балансі зросла в останні десятиліття. Займаючи четверте місце після нафти, природного газу і вугілля. Він активно виробляється і використовується у Швеції, Фінляндії, Австрії, Данії, США. До речі має відновлювальний характер, оскільки використовуються органічні відходи, створені суспільством. У нас, в Україні розроблена спеціальна установка – газгольдер, яка виробляє біогаз. За добу така установка переробляє 20 т гною. З 1 т гною можна отримати 50 м3 біогазу та близько тони біодобрив. Її варто використовувати у великих фермерський господарствах. Крім гною сировиною для виробництва біогазу можуть бути інші відходи рослинного і тваринного походження, які створюються у харчовій, фармацевтичній галузях, підприємствами громадського харчування, ринками, а також побутові відходи.